Аналіз за допомогою математичного моделювання залишкової несучої здатності існуючих елементів конструкцій при підсиленні

Abstract

Під час експлуатації споруди виникають ситуації, коли необхідно змінити планувальне рішення, яке веде до втручання в несучі елементи конструкції. Підсилення будь-якого елемента конструкції охоплює не тільки визначення ступеня пошкодження елемента, але і методу його підсилення. Саме визначення ступеня пошкодження є надзвичайно складним і відповідальним завданням для інженера. В більшості випадків пошкоджений елемент вважається таким, що не може сприймати навантаження і, як наслідок, під час проектування підсилення нові елементи підсилення розраховуються без врахування несучої здатності пошкодженого елемента. Такий підхід не виправдовує себе у випадку, коли ми змушені враховувати габарити елемента після підсилення. Тому що точніше ми зможемо визначити фактичний стан пошкодженого (аварійного) елемента, то ефективніше зможемо усунути аварійну ситуацію з мінімальними змінами показників приміщення, споруди, тощо

During the operation of the building there are situations when it is necessary to change the planning decision, which leads to interference in the bearing elements of the structure. Strengthening of any element of design – a complex engineering task that involves determining the degree of damage and the method of its strengthening. In most cases, the practice is used – the damaged element is considered to be unable to accept the load, and as a consequence, when designing the reinforcement, the new reinforcement elements are calculated without taking into account the bearing capacity of the damaged element. This approach justifies itself in the case when the new dimensions of the damaged element after the reinforcement are not limited. Very often we have to take into account the dimensions of the item after strengthening in order not to violate the requirements of the operation, not to disturb the existing production lines in production, the possibility of the strengthening in terms of manufacturability and also, of course, the financial component. With the above said, we can conclude – the more accurately we can determine the actual condition of the damaged (emergency) element, the more efficiently we can eliminate an emergency situation with minimal changes characteristics of buildings, structures, and so on