Уточнення геологічної будови Пенінського покриву Українських Карпат

Abstract

Мета. Метою досліджень є вивчення геологічної будови Пенінського покриву Українських Карпат з урахуванням нових даних геології та геофізики. Методика. Методика досліджень містить детальний комплексний аналіз матеріалів геологічних знімань, пошукових робіт, буріння і геофізичних досліджень Пенінського покриву. Результати. Пенінський покрив, у складі якого наявні відклади вікового діапазону тріас – олігоцен, в українському секторі Карпат у тектонічному аспекті є південно-західною одиницею Зовнішніх (Флішових) Карпат. Зараз домінує погляд про його належність до зони Закарпатського глибинного розлому, що відокремлює Зовнішні і Внутрішні Карпати. Це ґрунтується значною мірою на визнанні скель юрських і неокомських вапняків у складі покриву як тектонітів, утворених у зоні цього розлому. Під час проведеного дослідження доведено, що юрсько-неокомські скелі – це не тектонічні відторженці, а олістоліти гравітаційно-осадового походження у складі крейдової олістостроми. Пенінська тектонічна одиниця – це типова покривна структура Карпат, а не зона розвитку гігантської тектонічної брекчії, і не зона Закарпатського розлому. Будова покриву нічим не відрізняється від інших покривів Зовнішніх Карпат. Під неогеновим чохлом відклади Пенінського покриву контактують зі структурами Внутрішніх Карпат, проте не повсюдно. У Солотвинській западині на Пенінський покрив насунута Лесарненська зона, яка, ймовірно, належиться до Зовнішніх Карпат, з крейдовими відкладами в її складі, що унеможливлює безпосередній вплив на покрив Закарпатського розлому. Обґрунтовано існування стратиграфічної перерви у післяаптський час у Пенінському покриві і, відповідно, присутність фази австрійської складчастості. Палеоген району Перечина – це не вульшавська світа Внутрішніх Карпат, а вульховчицька світа Пенінського покриву, яка нарощується олігоценом. Пенінський покрив не продовжується в район Пояна Ботізії на суміжній території Румунії, а повертає на південний захід, узгоджено з поворотом вулканічного хребта Оаш – Шолес і лінією насуву Монастирецького субпокриву. Визначено, що насуви в Пенінському покриві відбувалися у часовому інтервалі після олігоцену і впродовж карпатію. Складено уточнену геологічну карту Пенінського покриву масштабу 1:100000 і чотири геологічні розрізи через усі ділянки покриву. Наукова новизна. Отримані під час дослідження перелічені результати здебільшого розглядали й інші геологи як ймовірні або альтернативні гіпотези. Це стосується насамперед трактувань скель як олістолітів, а не тектонітів. Проте, на підтримку такої версії не надавалось достатньо доказів, які б незаперечно її підтримували. Це ж зауваження стосується і решти результатів. У цій роботі всі результати розглядають у комплексі і підкріплені достатньою доказовою базою. Практична значущість. Результати дослідження дають можливість розвинути уявлення про Пенінську тектонічну одиницю, як проміжну ланку між Внутрішніми і Зовнішніми Карпатами. Уточнена геологічна карта може бути використана для практичних задач. Піднасув Пенінського покриву потенційно перспективний щодо промислової нафтогазоносності.

Purpose. The aim of the research is to study the geological structure of the Peninic nappe of the Ukrainian Carpathians taking into account new data of geology and geophysics. Methodology. The research methodology includes a detailed comprehensive analysis of geological survey data, prospecting, drilling, and geophysical studies of the Peninic nappe. Results. The Peninic nappe include the rocks of Triassic – Oligocene ages is the South-West unit of the Outer (Flysch) Carpathians. At present the idea that the Peninic nappe belongs to the Transcarpathian deep fault which separate Outer and Inner Carpathians is prevailed. This view is based largely on the notion that Jurassic and Neocomian limestones within the nappe are a tectonites, created in this fault. During these studies it is proven that Jurassic-Neocomian cliffs (klippen) are not tectonic blocks but olistolites of the gravitational-sedimentary origin as a part of the Cretaceous olistostrome. The Peninic tectonic unit is a typical cover structure of the Carpathians but not a zone of development of giant tectonic breccia and is not a zone of the Transcarpathian fault. Structure of the nappe has no differences from the others nappes of the Outer Carpathians. Under Neogene cover the deposits of the Pieninic nappe are contacted with elements of the Inner Carpathians but not overall. In the Solotvyno depression the Lesarnia ctructure is found thrusting on the Peninic nappe.This structure has Cretaceous deposits in its composition, and excludes direct impact on the nappe of the Transcarpathian fault. It is distinguished by the presence of the stratigraphic gap during after Aptian time in Pieninic nappe and accordingly the presence of the Austrian folding phase. Paleogene deposits of the Perychyn area is not Vulshava suit of the Inner Carpathians but Vulkhovchyk one of the the Peninic nappe which is built up by Oligocene. The Peninic nappe does not spread in the area of Poiana Botizii on the Romanian territory but changes its direction to South-West according with the turn of the volcanic Oash-Sholes ridge and the Monastyrets subnappe. It is identified that thrusting in the Pieninic nappe was in the interval after Oligecene and during Karpathian. The refined geological map of the Peninic nappe was created with a scale of 1:100000, as well four geological cross sections through all sections of the nappe. Originality. Almost all presented results were also considered by various geologists as a probable or alternative hypotheses. This concerns first of all explained the klippen as olistolites and not tectonite. However, in support of this version not enough evidence was given to conclusively support it. The same remark applies to the rest of the results. In this paper all the results are fully considered and are backed by sufficient evidence. Practical significance. The results of the research give an opportunity to develop ideas about the Peninic tectonic unit as an transitional link between the Inner and Outer Carpathians. A refined geological map can be used for practical tasks. Underthrust of Peninic nappe is potentially promising for commercial oil-and-gas content.

Цель. Цель исследования – изучение геологического строения Пенинского покрова Украинских Карпат с учетом новых данных геологии и геофизики. Методика. Методика исследований включает детальный комплексный анализ материалов геологической съемки, поисковых работ, бурения и геофизических исследований Пенинского покрова. Результаты. Пенинский покров, в составе которого присутствуют породы возрастного диапазона триас – олигоцен, в украинском секторе Карпат в тектоническом отношении является юго-западной единицей Внешних (Флишевых Карпат). Сейчас преобладают представления о его принадлежности к зоне Закарпатского глубинного разлома, разделяющего Внешние и Внутренние Карпаты. Это мнение основывается в значительной мере на представлении о том, что безкорневые утесы юрско-неокомских известняков, находящиеся в меловом матриксе покрова, являются тектонитами, генетически связанными с Закарпатским глубинным разломом. В процессе проведенного исследования доказано, что юрско-неокомские утесы – это не тектонические отторженцы, а олистолиты гравитационно-осадочного происхождения в составе меловой олистостромы. Пенинская тектоническая единица – это типичная покровная структура Карпат, а не зона развития гигантской тектонической брекчии, и не зона Закарпатского глубинного разлома. Строение покрова ничем не отличается от других покровов Внешних Карпат. Под неогеновым чехлом отложения Пенинского покрова контактируют со структурами Внутренних Карпат, но не повсюду. В Солотвинской впадине на Пенинский покров надвинута Лесарненская зона, которая, вероятно, относится к Внешним Карпатам, с меловыми отложениями в ее составе, что исключает непосредственное влияние на покров Закарпатского глубинного разлома. Обосновано существование стратиграфического перерыва в после- аптское время (апт – нижний альб) в Пенинском покрове и, соотвественно, присутствие австрийской фазы складчатости. Палеоген района Перечина – это не вульшавская свита Внутренних Карпат, а вульховчикская свита Пенинского покрова, которая наращивается олигоценом. Пенинский покров не продолжается в район Пояна Ботизии в Румынии, а поворачивает на юго-запад согласованно с поворотом в этом же направлении вулканического хребта Оаш – Шоллес и линией надвига Монастырецкого субпокрова. Определено, что надвиги в пределах Пенинского покрова имели место во временном интервале после олигоцена и в течении карпатия. Составлена уточненная геологическая карта Пенинского покрова масштаба 1: 100 000 и четыре разреза через все участки покрова. Научная новизна. Полученные в процессе исследования результаты в своем большинстве рассматривались и другими геологами в качестве вероятных или альтернативных гипотез. Это относится прежде всего к трактовке утесов как олистолитов, а не тектонитов. Однако, для обоснования этой версии не предоставлялось достаточно убедительных данных. В настоящей работе все результаты рассматриваются в комплексе и подкреплены достаточной доказательной базой. Практическая значимость. Результаты исследования дают возможность развить представления о Пенинской тектонической единице, как промежуточном звене между Внутренними и Внешними Карпатами. Уточненная геологическая карта может быть использована для практических задач. Поднадвиг Пенинского покрова потенциально перспективный касательно промышленной нефтегазоносности.