Безособовість, безсторонність і байдужість артиста в теоретичних викладах Г. Флобера

Abstract

Вічною турботою Флобера було не показувати у своїх творах нічого ні зі своїх оцінок, ні зі своїх думок, ні зі своїх почуттів чи своєї особистості – того, що мало б бути втілене в рисах його героїв. Ніщо з того, що торкається митця, не повинно знаходитись у його творах. Мистецтво – вічне, воно не може слугуватися випадковостями. Воно не повинно мати мети і робити висновки. Потрібно, щоби мистецтво було як наука. Отже, безособовість і безсторонність. У мистецтва лише одна мета – краса. Ці теорії Флобера викладені в основному в його “Листуванні”. L’eternel souci de Flaubert etait de ne rien montrer de lui-meme dans ses oeuvres: ni de ses opinios, ni de ses idees ni de ses sentiments ou de sa personnalite qu’on pourrait reproduire sous les traits de quelque heros. Rien de ce qui regarde un artiste ne doit se trouver dans ses ouvrages. L’art est eternel, il ne peut pas servir les choses qui sont accidentelles. Il ne doit pas avoir un but, il ne doit pas conclure, il faut que l’Art soit comme la science meme. Donc, impersonnalite, impartialite, impassibilite absolues. L’atr n’a qu’un seul but: c’est le Beau. Ces theories sont pour la plupart exposees dans la “Correspondance”. L’article demontre aussi que Flaubert n’a pas strictement suivi ses propres theories.