Природно-правове обґрунтування часу

Abstract

У статті досліджується природно-правове обґрунтування часу, а також часове обґрунтування природного права, що відображено в авторських дефініціях. Стверджується, що час сприяє набуттю природно-надприродних цінностей, а проблеми людини може вирішувати онтологічно сформоване природне право, яке нею керує. У релігійному понятті часу природне право мало сакральний характер, і розуміння часу диктувало формування природного права. Проте, якщо перехід від Священного Передання до Старого Завіту не вносив труднощів у формування природного права, то у Новому Завіті віряни відкрили для себе багато нових природно-правових норм. Трактування часу Ісусом Христом, а потім апостолами, отцями, учителями Церкви, єпископами доповнювалося новими онтологічними розуміннями. Ставали зрозумілішими складові елементи часу, його темп, амплітуда, ритмічність, які у природному праві мають велике значення. З часом люди отримали можливість обґрунтовувати природне право: у різний час одна і та сама онтологічно-правова норма сприймалася людиною однаково. Наприклад, кожний позитивний здобуток дитини у розумовому розвитку сприймається радісно, оскільки це розумовий розвиток, який вносить потрібні норми у її природне право. Проте не варто кожен здобуток науковця вважати позитивним: він може бути не онтологічним, і природне право вченого буде мати викривлення. Тобто, час править бал у набутті онтологічно-правових норм, і події природно-правового характеру у різний час оцінюються по-різному.

The article examines the natural and legal justification of time, as well as the temporal justification of natural law, which is reflected in the author's definitions. It is argued that time contributes to the acquisition of natural and supernatural values, and human problems can be solved by ontologically formed natural law, which governs it. In the religious concept of time, natural law had a sacred character and the understanding of time dictated the formation of natural law. However, if the transition from the Sacred Tradition to the Old Testament did not present difficulties in the formation of natural law, then in the New Testament the faithful discovered many new natural legal norms. The interpretation of time by Jesus Christ, and then by the apostles, fathers, teachers of the Church, bishops, was supplemented by new ontological understandings. The constituent elements of time, its tempo, amplitude, and rhythmicity, which are of great importance in natural law, became clearer. Over time, people have the opportunity to justify natural law: at different times, the same ontological and legal norm was perceived by man in the same way. For example, every positive achievement of a child in mental development is welcomed, because it is mental development that introduces the necessary norms into its natural law. However, not every achievement of a scientist should be considered positive: it may not be ontological and the natural right of a scientist will be distorted. That is, time rules the point in the acquisition of ontological and legal norms and events of natural law at different times are evaluated differently.