Соціологія правосуддя як напрям соціології права: окремі аспекти

Abstract

У статті проаналізовано множинність підходів до розуміння поняття «правосуддя» з теоретико-правового, філософсько-правового та соціологічно-правового поглядів. Зазначається, що правосуддя та судочинство – не тотожні категорії, оскільки правосуддя є ширшим поняттям, аніж судочинство, і включає останнє. Водночас судочинство не завжди гарантує винесення правосудного рішення. Тому поняття правосуддя та судочинство – не тотожні, адже не будь-яке рішення суду є правосудним. Зазначається, що кінцевою метою правосуддя є відновлення справедливості, яка, хоч і є суб’єктивною категорією, все ж повинна відповідати вимогам розумності та чесності. Під судочинством треба розуміти діяльність суду загалом, тоді як правосуддя – це здійснення судової діяльності задля досягнення конкретної мети, а саме: відновлення справедливості, захист прав та свобод, вирішення конфліктів тощо. Ряд науковців зазначають, що правосуддя – це лише стадія здійснення судочинства. Множинність підходів науковців свідчить про неоднозначне тлумачення правосуддя, що обумовлює необхідність подальшого вивчення його природи та сутності. Можливість судової влади повною мірою якісно виконувати свої функції щодо забезпечення правосуддя залежить від її можливості впливати на роботу виконавчої та законодавчої гілок влади. Зазначено, що першопричиною виникнення процесуальних правовідносин є соціальний конфлікт. У процесі судового розгляду такий конфлікт набуває юридичного оформлення, проте не втрачає свого соціального забарвлення. Отже, для конфлікту, який є предметом судового розгляду, характерною є подвійна природа: соціальна, і водночас правова. Соціально-нормативна природа є характерною і для учасників судових правовідносин: з одного боку, їх характеризує конкретний процесуальний статус, з іншого – соціальний. Визначено, що під час процесуальної діяльності судом здійснюється казуальне або нормативне тлумачення норм права. Висвітлено ознаки судового тлумачення, зорема здійснення його певним суб’єктом, інтелектуально-вольова складова, здійснення тлумачення безпосередньо під час вирішення справи по суті.

The article analyzes the multiplicity of approaches to understanding the concept of «justice» from the theoretical and legal, philosophical and legal and sociological and legal points of view. It is noted that justice and the judiciary are not identical categories, as justice is a broader concept than the judiciary and includes the latter. At the same time, the judiciary does not always guarantee a judicial decision. Therefore, the concepts of justice and justice are not identical, because not every court decision is fair. It is stated that the ultimate goal of justice is to restore justice, which, although a subjective category, must still meet the requirements of reasonableness and honesty. Judicial proceedings should be understood as the activity of the court in general, while justice is the implementation of judicial activity to achieve a specific goal, namely: the restoration of justice, protection of rights and freedoms, conflict resolution, and so on. Some scholars point out that justice is only a stage in the administration of justice. The multiplicity of approaches of scientists indicates an ambiguous interpretation of justice, which necessitates further study of its nature and essence. The ability of the judiciary to fully perform its functions in providing justice depends on its ability to influence the work of the executive and legislative branches of government. It is noted that the root cause of procedural legal relations is social conflict. In the process of litigation, such a conflict acquires legal form, but does not lose its social color. Thus, the conflict that is the subject of litigation is characterized by a dual nature: social, and at the same time legal. The socio-normative nature is also characteristic of the participants in judicial relations: on the one hand, they are characterized by a specific procedural status, on the other – social. It is determined that during the procedural activity the court carries out a casual or normative interpretation of the norms of law. The features of judicial interpretation are highlighted, such as its implementation by a certain subject, intellectual and volitional component, implementation of interpretation directly during the resolution of the case on the merits.