Християнська мораль: метаантропологічне обґрунтування

Abstract

Одна із онтологічних проблем людини міститься в її поведінці. Початок цієї проблеми – непослух Бога першої людини, внаслідок чого почали виникати поведінкові проблеми у земній життєдіяльності. Людина не повністю зрозуміла свою відповідальність та онтологічний обов’язок, тому своєю поведінкою коливається між добрими і злими силами, між духовним і матеріальним, здійснюючи при цьому значну кількість помилок. Ці помилки шкодять не тільки самій людині та її оточенню – вони поступово хоча й в малих дозах, але руйнують світ. Руйнація світу людиною колись набуде кінцевого положення. Що буває тоді з людиною? А може ті люди, які давно померли не будуть відповідати за скоєні правопорушення? На ці та інші аналогічні питання дають відповідь у дослідженні мета антропологічного змісту християнської моралі.

One of the ontological problems of man is contained in his behavior. The beginning of this problem is the disobedience of God to the first person, which is why behavioral problems in the earthly life began to arise. Man does not fully understand his responsibility and ontological obligation, so his behavior varies between good and evil forces, between the spiritual and material, while making many mistakes. These mistakes are not only harmful to the person and his environment – they are gradually, though in small doses, but are destroying the world. The destruction of the world by man will eventually reach its final position. What happens to a person then? And can those people who died long ago not be held responsible for the crimes committed? These and other similar questions are answered in the study of the purpose of the anthropological content of Christian morality

Одна из онтологических проблем человека содержится в ее поведении. Начало этой проблемы – непослушание Бога первого человека, в результате чего начали возникать поведенческие проблемы в земной жизнедеятельности. Человек не полностью понял свою ответственность и онтологическую обязанность, потому своим поведением колеблется между добрых и злых сил, между духовным и материальным, осуществляя при этом значительное количество ошибок. Эти ошибки вредят не только самому человеку и его окружению – они постепенно хотя и в малых дозах, но разрушают мир. Разрушение мира человеком когдато приобретет конечное положение. Что бывает тогда с человеком? А может те люди, которые давно умерли не будут отвечать за совершенные правонарушения? На эти и другие аналогичные вопросы дают ответ в исследовании цель антропологического содержания христианской морали.