Організаційно-правові форми кадрової політики в органах прокуратури Східної Галичини 1867–1939 рр.: історико-правове дослідження

Abstract

Дисертацію присвячено дослідженню організаційно-правових форм кадрової політики в прокурорських органах на теренах Східної Галичини у період 1867–1939 рр, тобто за часів Австро-Угорської імперії та Другої Речі Посполитої. Проаналізовано та систематизовано загальні доктринальні поняття «кадрова політика», «робота з кадрами», «добір», «відбір», «підготовка кадрів», «виховання кадрів», а також загальноуправлінські процеси, роль керівництва місцевого та вищого рівнів у реалізації кадрової політики тощо. Досліджено нормативно-правову базу діяльності прокурорських систем Австро-Угорщини та Другої Речі Посполитої з урахуванням особливостей актів локального характеру на території Східної Галичини. Встановлено систему та структуру прокурорських органів загального та спеціалізованого профілю. Охарактеризовано елементи кадрової політики в структурах прокуратури за часів Австро-Угорщини, разом з виявленням специфічних рис в прокуратурах коронного краю Галичина. Описано процес проведення законодавчих реформ в органах прокуратури Другої Речі Посполитої та надано ґрунтовний перелік нових нормативно-правових актів в цій галузі – з урахуванням досвіду держав-попередниць. Проаналізовано кадровий та соціальний аспект складу австро-угорської та польської прокуратури, місця і ролі українців у функціонуванні органу. Досліджено інститути притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників; матеріального стимулювання (заробітна плата, інфляційні надбавки, премії), соціального, медичного забезпечення працюючих, а також процедуру приймання на посаду, переміщення (вертикальне й горизонтальне) та звільнення з прокуратури. Приділено увагу усім категоріям працівників, включаючи й допоміжний персонал, визначено зарплатні групи, класні ранги (чини) чиновників залежно від займаної посади та ін. факторів. Показано доцільність та можливості застосування історичного досвіду при здійсненні сучасної кадрової політики в органах прокуратури України. Диссертация посвящена исследованию организационно-правовых форм кадровой политики в прокурорских органах на территории Восточной Галичины в период 1867–1939 гг., то есть во времена Австро-Венгерской империи и Второй Речи Посполитой. Проанализированы и систематизированы общие доктринальные понятия «кадровая политика», «работа с кадрами», «отбор», «подготовка кадров», «воспитание кадров», а также общеуправленческие процессы, роль руководства местного и высшего уровней в реализации кадровой политики и т.п. Исследована нормативно-правовая база деятельности прокурорских систем Австро-Венгрии и Второй Речи Посполитой с учетом особенностей актов локального характера на территории Восточной Галичины. Установлена система и структура прокурорских органов общего и специализированного профиля. Произведен анализ элементов кадровой политики в структурах прокуратуры во времена Австро-Венгрии, вместе с обнаружением специфических черт в прокуратурах коронного края Галичина. Описан процесс проведения законодательных реформ в органах прокуратуры Второй Речи Посполитой и предоставлено основательный перечень новых нормативно-правовых актов в этой области – с учетом опыта государств-предшественников. Проанализированы кадровый и социальный аспекты состава австро-венгерской и польской прокуратуры, места и роли украинцев в функционировании прокурорских органов. Исследованы институты привлечения к дисциплинарной ответственности работников; факторы материального стимулирования (заработная плата, инфляционные надбавки, премии), социального, медицинского обеспечения работников, а также процедура принятия на должность, перемещение (вертикальное и горизонтальное) и освобождение с прокуратуры. Уделено внимание всем категориям работников, включая вспомогательный персонал, определены зарплатные группы, классные ранги (чины) чиновников в зависимости от занимаемой должности и других факторов. Указаны целесообразность и возможность применения исторического опыта при проведении современной кадровой политики в органах прокуратуры Украины. The dissertation is devoted to the study of organizational and legal forms of personnel policy in the prosecution authorities on the territory of Eastern Galicia in 1867–1939, so, during the Austro-Hungarian Empire and Second Polish Republic. It has been established that in the foreign and national historical and legal literature only the general state of the Prosecutor's Office of Austria-Hungary and the Second Polish Republic and its place in the state administration apparatus were investigated. At the same time, the study of personnel direction of work in the then prosecutor's office is still awaiting its researcher. That is why, after a considerable amount of the doctrinal works of the Austrian, Austro-Hungarian, Polish and Ukrainian scientists, the main emphasis was put on the original (ie archival) sources and normative acts in the language of the original in order to avoid subjectivism and conduct comprehensive study of the elements and directions of personnel policy in the bodies of the Prosecutor's Office of Austria-Hungary in 1867–1918 and the Second Polish Republic of 1918–1939. The use of a balanced set of methods is extremely important to achieve the results of a study of the staffing policy of prosecuting authorities. During the writing of the dissertation a number of general and special methods of cognition were applied together with auxiliary specific historical, formal-logical, hermeneutic, comparative-legal, system-functional, dialectical, systemic methods. Synthesis and analysis methods, legal modeling, comparative studies and statistics were also applied. The Imperial Prosecutor's Office was headed by the Minister of Justice together with the Attorney General. State prosecutors, prosecutors and their deputies acted at the first and second instance tribunals. Special prosecutors' offices were also created: military and financial. The powers of the public prosecutor's office of the general jurisdiction (not specialized) extended to the notary and the bar. It was the prosecuting authorities that oversaw the legality of their activities. Each employee of the prosecutor's office was brought a personal case when hiring. The dissertation deals with the problems of general theoretical concepts, which contain provisions on the main directions of personnel policy. It is established that they include selection of personnel, formation of staff position, selection and formation of labor collective and assessment of business and personal qualities of the employee, etc. In addition, during the course of service, the qualification plates indicated the personal and professional positive and negative qualities, successes and miscalculations of the official. The law clearly regulated the everyday life issues of an employee, the areas of social security, pensions, institutes of disciplinary responsibility and promotion. In the scientific work the process of calculation and payment of salaries, accrual of length of service, vacations, etc., is thoroughly investigated, as well as the powers of the military and financial prosecutor's offices and their place in the general system of prosecutorial bodies. The procedures of transfer to other positions, conditions of promotion and, finally, dismissal from the authorities were also studied. It was noted that not less important element of the personnel policy was the qualification and certification of the personnel of the Austro-Hungarian Prosecutor's Office. The specific procedure for applying for a candidate's position has been investigated: from the list of required documents to the moment of taking the oath. The practice of activity of the Galician Financial Prosecutor's Office has been considered and a number of requirements have been analyzed, which were put forward to candidates for such responsible work. There were similar basic elements of personnel policy in the Prosecutor's Office of the Second Polish Republic, but with some differences. For example, the requirements for a candidate for a position in the authorities differed, and the legislator changed them from time to time. This is explained by the fact that the Polish prosecutor's office since 1919 was in a process of reforms. Polish law also introduced prosecutors' conferences aimed at solving practical problems in the activity, discussing and bringing to the attention of all employees the innovations in the legal framework, etc. Judges, lawyers, notaries, and professors of higher education institutions were often invited to participate in conferences. Despite, to some extent, hostile state policy towards all Ukrainian, especially in the time of the Second Polish Republic (1918–1939), and deliberate use of the role of workers of Ukrainian descent by the leadership of the state and the prosecutor's office, in particular, the author was able to study categories, which was occupied by Ukrainians – through the analysis of employees' names, their religion, place of residence, education, language skills and more. During the Second Speech of the Commonwealth, many workers-representatives of national minorities were transferred to the personnel reserve and then dismissed from the bodies. There was a motto: «Prosecutor's Office of the Second Commonwealth – for Poles», which, unfortunately, was «successfully» implemented in practice. The analysis of the staffing of the Polish prosecutors' bodies at different levels made it possible to conclude that all senior positions were held by Poles. Ukrainians, Jews or Germans (Austrians), if in a similar position, in the form of an exception to the rule.