Становлення та розвиток прав людини в античні часи

Abstract

Розглянуто деякі історичні періоди створення, розвитку та формування інституту прав людини. Досліджено основоположні ідеї найвидатніших мислителів цього періоду. З часів Давньої Греції поступально почало зароджуватись поняття прав людини, що відображається в філософській думці тогочасних мислителів. Змінювалось сприйняття місця людини у державному та соціальному житті. Такі мислителі, як Геракліт, Платон та Аристотель, заклали наріжні камені у створення цього поняття ще у античності. Епікур – давньогрецький філософ-матеріаліст, його вважають творцем основ філософської концепції правового індивідуалізму та лібералізму, а також концепції етики, яка є утилітарною та оптимістичною. Цей філософ розглядав людину як центр, і кожен у житті повинен відповідати за вибір своєї поведінки. Так мислитель розглядав індивідуальну свободу та певну мінімальну автономію особи, називаючи людину “соціальним атомом”. І акцентував на такому співжитті людей, щоб вони не зашкодили один одному. Марк Аврелій – імператор, давньоримський філософ-стоїк, якого іменують також “філософом на троні”, відзначався втіленням помірної політики, у його правлінні відображалась повага до людей, сенату та до його членів. Час правління Аврелія названо “сенатським ренесансом”, адже він і сам підкреслював свою покору сенату, що на той час був вищою імперською владою. Епікур проголосив ідею мирного співжиття у соціумі, щоб не завдавати шкоди іншому для загального блага. Сенека продовжував розвивати ідею духовної свободи та рівності людей, формуючи засадничі ідеї громадянського суспільства. Марк Аврелій змінив підходи до рабства та започаткував ідею лібералізму, що виявлялася і у часи його правління. Цицерон робив акцент на важливості законів та їхнього дотримання, що вважалося джерелом правосуддя та самою душею держави. Держава була створена із метою збереження принципу справедливості та рівності усіх перед законом і повинна діяти у інтересах та від імені самого народу.

The article deals with some historical periods of creation, development and formation of a human rights institute. The basic ideas of the most outstanding philosophers of this period are investigated. From the time of Ancient Greece, the concept of human rights, which is reflected in the philosophical thought of philosophers of this period, began to emerge. The perception of the place of the person in state and social life has changed. Philosophers such as Heraclitus, Plato, and Aristotle laid the cornerstones in creating this phenomenon in antiquity. Epicurus is an ancient Greek materialist philosopher, considered the creator of the foundations of the philosophical concept of legal individualism and liberalism, as well as the concept of ethics, which is utilitarian and optimistic. This philosopher viewed pearson as the center, and each person in life should be responsible for the choice of their behavior. Thus, the thinker considered individual freedom and a certain minimal autonomy of the person, calling the person – “social atom”. And he put the emphasis on the coexistence of people in such a way as not to harm each other. Mark Aurelius, who was the emperor, an ancient Roman Stoic philosopher, is also called “the philosopher on the throne”. This philosopher was noted for the implementation of moderate politics and in his reign showed respect for the people, the senate and its members. The time of Aurelius's reign was called the “Senate renaissance”, since he himself emphasized his humility to the senate, which at that time was the supreme imperial power. The epicurist formed ideas for peaceful coexistence in society, so as not to harm another for the common good. Seneca continued the idea of spiritual freedom and equality of people, while forming the fundamental ideas of civil society. Mark Aurelius changed the approach to slavery and founded the idea of liberalism, which was manifested during his rule. Cicero emphasized the importance of laws and their observance, which was considered the source of justice and the very soul of the state. The state was created in order to preserve the principle of justice and equality before the law and must act in the interests and on behalf of the people themselves.

Рассмотрены некоторые исторические периоды создания, развития и формирования института прав человека. Исследованы основополагающие идеи выдающихся мыслителей этого периода. Со времен Древней Греции поступательно начало зарождаться понятие прав человека, что отражается в философской мысли мыслителей этого периода. Менялось восприятие места человека в государственной и социальной жизни. Такие мыслители, как Гераклит, Платон и Аристотель, заложили краеугольные камни в создании этого явления еще в античности. Эпикур – древнегреческий философматериалист, его считают создателем основ философской концепции правового индивидуализма и либерализма, а также концепции этики, которая является утилитарной и оптимистичной. Человека Эпикур рассматривал как центр, а каждый человек в жизни должен отвечать за выбор своего поведения. Так мыслитель рассматривал инди видуальную свободу и определенную минимальную автономию личности, называя человека “социальным атомом”. И ставил акценты на таким сожительстве людей, чтобы не приносить вреда друг другу. Марк Аврелий – император, древнеримский философ-стоик, которого называют “философом на троне”, воплощал умеренную политику и в его правлении отображалось уважение к людям, сенату и к его членамв. Время правления Аврелия называют “сенатским ренессансом”, ведь он и сам подчеркивал свою покорность сенату, который в то время был высшей имперской властью. Эпикур провозгласил идеи мирного сосуществования в социуме, чтобы не наносить вреда другому для общего блага. Сенека продолжал развивать идею духовной свободы и равенства людей, формируя основные идеи гражданского общества. Марк Аврелий изменил подходы к рабству и основал идею либерализма, что проявлялось и во время его правления. Цицерон акцентировал на важности законов и их соблюдении, что считалось источником правосудия и самой душой государства. Государство было создано с целью сохранения принципа справедливости и равенства всех перед законом и должно действовать в интересах и от имени самого народа.