До питання про поняття “організована злочинність”

Abstract

Проаналізовано поняття “організована злочинність”. Використовуючи істотні ознаки організованої злочинності, можна погодитись з розумінням її у науковій літературі як історично обумовленого, негативного соціального явища, що являє собою ієрархічно побудовану структуру, яка спирається на створений злочинний капітал і корупцію, що мають на меті забезпечити власне функціонування і задоволення власних потреб через збільшення капіталу, “відмивання” останнього та отримання влади. Також варто констатувати, що поняття організованої злочинності досі залишається джерелом суперечок і розбіжностей і в світовій, і у вітчизняній кримінологічній літературі. З цим можна було б змиритися, якби науково-правова невизначеність негативно не позначалася на ефективності боротьби з цим явищем.

The article is devoted to the analysis of the concept of “organized crime”. Using the essential features of organized crime, we can agree with the existing in the scientific literature understanding of it as a historically conditioned, negative social phenomenon, which is a hierarchically constructed structure that relies on created crime capital and corruption, with the purpose of providing the needs by raising capital, laundering the latter, and gaining power. It is also worth noting that the concept of organized crime still remains a source of controversy and disagreement in the world and domestic criminological literature. This could be reconciled if scientific and legal uncertainty did not adversely affect the effectiveness of the fight against this phenomenon.

Проанализовано понятие “организованная преступность”. Используя существенные признаки организованной преступности, можно согласиться с существующим в научной литературе пониманием последней как исторически обусловленного, негативного социального явления, которое представляет собой иерархически построенную структуру, которая опирается на созданный преступный капитал и коррупцию, цель которых – обеспечение собственного функционирования и удовлетворения собственных потребностей путем увеличения капитала, “отмывания” последнего и получения власти. Также следует констатировать, что понятие организованной преступности до сих пор остается источником споров и разногласий и в мировой, и в отечественной криминологической литературе. С этим можно было бы смириться, если бы научноправовая неопределенность отрицательно не отражалась на эффективности борьбы с этим явлением.