Участь політико-правових суб’єктів Української РСР в розробці та утвердженні основних інститутів нового міжнародного права (1944–1991 рр.): історико-правове дослідження

Abstract

Застосовуючи універсальний метод філософської діалектики у поєднанні з класичними методами історико-правової науки: догматичним, порівняльно-правовим та історико-юридичним, а також на підставі системного аналізу правових документів, архівних джерел, історико-правової та історичної літератури у дисертації встановлено ті об'єктивні та суб'єктивні фактори, що зумовили виникнення так званого нового міжнародного права та подальший поступальний розвиток його основних інститутів, а також з'ясовано роль й місце української радянської дипломатії у вказаних процесах становлення і розвитку нового міжнародного права. Визначено не лише позитивні впливи безпосередньої діяльності української дипломатії, спрямовані на утвердження норм нового міжнарод-ного права, а й дії об’єктивно деконструктивного характеру; надана їм політико-правова оцінка. Встановлено історичні передумови надання Українській УРСР міжнародної правосуб’єктності внаслідок конституційної реформи Союзу РСР в лютому 1944 р. Охарактеризовано ступінь зовнішньополітичної самостійності Києва в загальному тренді радянської міжнародно-правової доктрини і практики її реалізації. Проведено історико-правові паралелі між радянською доктриною обмеженого суверенітету союзних республік та держав т.зв. соціалістичної співдружності і сучасними політичними претензіями РФ на глобальне домінування на пострадянському просторі. Уточнено вклад, здійснений дипломатичними органами Радянської України в справу становлення та розвитку права міжнародної безпеки, зокрема щодо інститутів контролю за обігом ядерного озброєння, а також заборони інших видів зброї масового знищення (хімічної та бактеріологгічної). Окреслено розбіжності в підходах держав з різним суспільним устроєм до питання евентуальних змін у міжнародному праві на етапі Другої світової війни та у післявоєнний період, визначено конкретний внесок кожної з т.зв. Великих Держав в справу створення та подальшого розвитку норм нового міжнародного права, а також у міжнародно-правову легітимацію міжнародної правосуб’єктності Української РСР. Дана правова оцінка ефективності застосування можливостей, наданих новим міжнародним правом, для кардинальної перебудови характеру міжнародних відносин в XX ст. та для збереження існуючих міжнародно-правових реалій на сучасному етапі. Применяя универсальный метод философской диалектики в сочетании с классическими методами историко-правовой науки: догматическим, сравните-льно-правовым и историко-юридическим, а также на основании системного анализа правовых документов, архивных источников, историко-правовой и исторической литературы в диссертации установлены объективные и субъективные факторы, обусловившие возникновение так называемого нового международного права и дальнейшее поступательное развитие его основных институтов, а также установлены роль и место украинской советской дипло-матии в упомянутых процессах становления и развития нового международного права. Определены не только положительные результаты непосредственной деятельности украинской дипломатии, направленные на утверждение норм нового международного права, но и действия объективно деконструктивного характера; предоставлена им политико-правовая оценка. Установлены исторические предпосылки предоставления Украинской УССР международной правосубъектности в результате конституционной реформы Союза ССР в феврале 1944 года. Охарактеризована степень внешнеполитической самостоятельности Киева в общем тренде советской международно-правовой доктрины и практики ее реализации. Проведены историко-правовые параллели между советской доктриной ограниченного суверенитета союзных республик и государств т.н. социалистического содружества и современными политическими претензиями РФ на глобальное доминирование на постсоветском пространстве. Уточнён вклад, осуществленный дипломатическими органами Советской Украины в дело становления и развития права международной безопасности, в частности относительно институтов контроля за оборотом ядерного вооружения, а также запрета других видов оружия массового уничтожения (химического и бактериологического). Определены различия в подходах государств с различным общественным строем к вопросу эвентуальных изменений в международном праве на этапе Второй мировой войны и в послевоенный период, установлен конкретный вклад каждой из т.н. Великих Держав в дело создания и дальнейшего развития норм нового международного права, а также в международно-правовую легитимацию международной правосубъектности Украинской ССР. Дана правовая оценка эффективности применения возможностей, предоставленных новым международным правом, для кардинальной перестройки характера международных отношений в XX в. и для сохранения существующих международно-правовых реальностей на современном этапе. Applying universal philosophical dialectic method in combination with classical methods of historical and legal science, dogmatic, comparative legal, historical, and legal and based on a systematic analysis of legal documents, archival sources, historical, legal and historical literature in the thesis set the objective and subjective factors that led to the emergence of so-called new international law and the further progressive development of its basic institutions and clarifications role and place of Ukrainian Soviet diplomacy in these processes of formation and development of new international law. Determined not only the immediate positive impact of Ukrainian diplomacy aimed at establishing new norms of international law, but also the objective of deconstructive nature; given their political and legal assessment. Established provide historical background Ukrainian SSR international legal personality following the constitutional reform of the USSR in February 1944 We characterize the degree of foreign policy autonomy Kyiv in the general trend of the Soviet international legal doctrine and practice implementation. A historical and legal parallels between the Soviet doctrine of limited sovereignty of the Federal Republic and the so-called modern socialist community and political claims to global dominance of Russia in the post. Specifies the contribution made by the diplomatic Soviet Ukraine in case of formation and development of the law of international security, including the institutions of control over the circulation of nuclear weapons and ban other weapons of mass destruction (chemical and biological). Outlined the differences in approaches between states with different social system to issue eventual changes in international law at the stage of the Second World War and in the postwar period, to determine the specific contribution of each of the so-called Great States in the establishment and further development of new norms of international law, including international legitimacy of Ukrainian SSR. This legal assessment of the effectiveness of the opportunities provided by the so-called new international law to a fundamental restructuring of the nature of international relations in the XX century and to preserve existing international legal realities of today.