Конституційно-правова доктрина народного суверенітету: історія становлення та сучасна інтерпретація

Abstract

Розглянуто окремі аспекти конституційно-правової доктрини народного сувере- нітету, зокрема становлення та розвитку такої доктрини та її сучасної інтерпретації. Проаналізовано погляди ідеї низки мислителів, які мали визначальне значення для становлення концепції народного суверенітету, зокрема Ж.-Ж. Руссо, Б. Констана, А. Есмена, Л. Дюгі, М.Оріу. Досліджено сучасні тенденції розвитку доктрини народного суверенітету та визначено її ключові характеристики. По-перше, сучасна концепція народного сувере- нітету – це цілісна система ліберально-демократичних цінностей, яка, на відміну від первинної редакції, гармонійно поєднує колективні та особисті права, «спільну волю» та «автономну свободу»; по-друге, її основоположні ідеї підкріплені юридичним механізмом їхньої реалізації, який не звужується лише до виборів та референдуму;по-третє, вона не обмежує представництво як одну з форм народного суверенітету виборними органами, але й включає до них ті, які через свою незалежність, безсторонність, професійність можуть ефективно представляти інтереси громадян, зокрема органи конституційної юрисдикції; по-четверте, актуальна сьогодні концепція народного суверенітету розгля- дає кожну окрему людину як активного учасника процесу демократичної легітимації, який бере безпосередню участь у прийнятті важливих суспільних рішень спільно з органами публічної влади.

The article is dedicated to the consideration of certain aspects of constitutional and legal doctrine of national sovereignty, in particular the formation and development of such a doctrine and its contemporary interpretation. The authors analyzed the views and ideas of a number of thinkers who were of great importance in the formation of popular sovereignty concept such as J.-J. Rousseau, B. Constant, A. Esmein, L. Duguit, Maurice Hauriou. Modern tendencies in the development of national sovereignty doctrine are reviewed and their key characteristics are determined in this research.First of all, modern concept of national sovereignty is an integral system of liberal and democratic values that unlike the origin edition combines harmoniously collective and personal rights, «common will» and «autonomous freedom».Secondly, its fundamental ideas are confirmed by legal mechanism of their implementation that is not limited to elections or referendum. Thirdly, the agency is not restricted by elected authorities as one of the forms of popular sovereignty but also includes those that because of their independence, impartiality, professionalism can represent effectively the interests of citizens, in particular bodies of constitutional jurisdiction.Fourthly, the contemporary concept of national sovereignty considers each individual as an active participant in the process of democratic legitimation that participates directly in making important social decisions along with public authorities.

Статья посвящена рассмотрению отдельных аспектов конституционно правовой доктрины народного суверенитета, в частности становления и развития такой доктрины и ее современной интерпретации. Во время изложения материала авторами проанализированы взгляды идеи ряды мыслителей, которые имели определяющее значение для становления концепции народного суверенитета, в частности Же.-Ж. Руссо, Бы. Констана, А. Есмена, Л. Дюги, М. Ориу. В исследовании анализируются современные тенденции изучается современные тенденции развития доктрины народного суверенитета и определяются ее ключевые характеристики. Во-первых, современная концепция народного суверенитета – это целостная система либерально-демократических ценностей, которая на отличающуюся от первичной редакции, гармонично совмещает коллективные и личные права, «общую волю» и «автономную свободу»;во-вторых, ее основополагающие идеи подкреплены юридическим механизмом их реализации, который не сужается лишь к выборам и рефе- рендуму;в-третьих, она не ограничивает представительство как одна из форм народного суверенитета выборными органами, но и включает в них те, которые через свою независимость, беспристрастность, профессиональность могут эффективно представ- лять интересы граждан, в частности органы конституционной юрисдикции; в-четвер- тых, актуальная на сегодня концепция народного суверенитета рассматривает каждого отдельного человека как активного участника процесса демократической легитимации, который принимает непосредственное участие в принятии важных общественных решений совместно с органами публичной власти.