Становлення особистості у філософії класичного раціоналізму

Abstract

Досліджено проблему становлення особистості у філософії класичного раціоналізму. З’ясовано, що у процесі активної практичної діяльності людська особистість формується і проявляє себе у своїй праці як суб’єктивне буття i як таке усвідомлено творить своє ставлення до природи і до інших людей, налагоджує певні зв’язки та суспільні відносини, відповідає за свої дії. Натомість у процесі об’єктивної практики людини відбувається “гуманізація”, олюднення природи – перетворення її діяльністю людей і пристосування до їхніх потреб, а також процес прилаштування міжлюдських відносин до нових потреб, вироблених практикою. Исследована проблема становления личности в философии классического рационализма. Установлено, что в процессе активной практической деятельности человеческая личность формируется и проявляет себя в своей работе как субъективное бытие и как такое осознанно творит свое отношение к природе и к другим людям, налаживает определенные связи и общественные отношения, отвечает за свои действия. Зато в процессе объективной практики человека происходит “гуманизация”, очеловечивание природы – превращение ее деятельностью людей и приспособление к их потребностям, а также процесс приспособления человеческих отношений к новым потребностям, выработанным практикой. In the article the problem of personality in the philosophy of classical rationalism. It was found that in the active practice of human personality is formed and manifested in his work as a subjective being as such i consciously creates its relation to nature and to other people, establishing certain communications and public relations, responsible for their action. But in the process of objective human practice is "humanization" humanization of nature – the transformation of human activity and adapt to their needs, and Customization process of interpersonal relations to new needs generated by practice.