Architectural utopia through the prism of cinematographic architectural images of the XX–XXI centuries

Abstract

The top informatisation of the world community is a phenomenon of the XX–XXI centuries. New means of communication and information transmission accelerated the dissemination of ideas, facilitate access to sources and their authors. And new forms of art such as cinematography, helped to gain the widest possible audience. Throughout the XX century architecture – the most public of the arts, and cinematography, the most popular and available one, were working in a kind of "tandem" and finally created a powerful tool which influences human consciousness, the ability to adjust and to build person’s relation to the real world. Most of architectural utopias were tested in a kind of the cinematographic virtual images. Cinematography reflected a look from outside, revealed both values and disadvantages of architectural utopias long before its implementation. Феномен ХХ–ХХI століть полягає у граничній медіатизації. Нові засоби зв’язку і передачі інформації прискорили поширення ідей і полегшили доступ до джерел та їх авторів, а нові види мистецтва, такі як кінематограф, допомогли охопити максимально широку аудиторію. Протягом усього XX століття архітектура – найбільш публічне з мистецтв, а кінематограф – найпопулярніше і доступне, працювали у своєрідному «тандемі». Більшість архітектурних утопій пройшли своєрідну апробацію у віртуальних образах кінематографа. Кінематограф відображає погляд з боку, розкриває як переваги, так і недоліки архітектурної утопії задовго до її реалізації.