Протиправна поведінка людини: філософсько-правовий вимір

Abstract

Дисертацію присвячено комплексному філософсько-правовому аналізу систематизації теоретико-методологічних підходів до дослідження протиправної поведінки та причин її виникнення. В роботі узагальнено здобутки європейської філософсько-правової думки щодо сутності поняття «протиправна поведінка», уточнено понятійно-термінологічний апарат та досліджено нормативно-правові основи аналізу феномена протиправної поведінки в правових системах різних країн. Охарактеризовано мікро- та макросередовищні детермінанти формування протиправної поведінки та запропоновано шляхи запобігання її проявам. Розкрито зміст ознак протиправної поведінки людини, запропоновано авторський підхід до її класифікації, обґрунтовано місце даного варіанту правової поведінки в механізмі правового регулювання суспільних відносин. Встановлено загальні філософсько-правові засади правового пізнання протиправної поведінки. Протиправність визначено як суперечність нормативному зразку поведінки, створеного законодавством, а протиправну поведінку – як невідповідність санкціонованим нормам, визначеними законодавством з метою регулювання суспільних відносин. Виокремлено ключові чинники становлення протиправної поведінки: соціальна спрямованість особистості, її ставлення до прийнятих в конкретному суспільстві норм, правил поведінки, моральних цінностей, способів розв’язання суперечностей, особливі якості, що виступають чинником формування механізмів самоконтролю та стримування; здатність суб’єкта до саморегуляції, а також наявність чи відсутність намірів контролювати свою поведінку. Диссертация посвящена комплексному философско-правовому анализу систематизации теоретико-методологических подходов к исследованию противоправного поведения и причин его возникновения. В работе обобщены достижения европейской философско-правовой мысли о сущности понятия «противоправное поведение», уточнен понятийно-терминологический аппарат и исследованы нормативно-правовые основы анализа феномена противоправного поведения в правовых системах разных стран. Охарактеризованы детерминанты микро- и макросреды в формировании противоправного поведения и предложены пути предотвращения его проявлений. Раскрыто содержание признаков противоправного поведения человека, предложен авторский подход к их классификации, обосновано место данного варианта правового поведения в механизме правового регулирования общественных отношений. Установлены общие философско-правовые основы правового познания противоправного поведения. Противоправность трактуется как противоречие нормативному образцу поведения, созданного законодательством, а противоправное поведение – как несоответствие санкционированным нормам, определенным законодательством в целях регулирования общественных отношений. Обосновано, что ключевую роль в исследовании природы агрессивного поведения личности играют социальные, личностные и психологические факторы, которые действуют в контексте целостной личности и находятся в непосредственной связи с конкретной жизненной ситуацией. Акцентировано на том, что в структуре агрессивного поведения ключевую роль играет совокупность личностно-психологических детерминант. На основе анализа научных теорий агрессивного поведения высказано утверждение, что агрессия может выступать основой нарушений в поведении, в том числе, его противоправных проявлений. Выделены ключевые факторы становления противоправного поведения: социальная направленность личности, ее отношение к принятым в конкретном обществе нормам, правилам поведения, моральным ценностям, способам разрешения противоречий, особые качества, выступающие фактором формирования механизмов самоконтроля и сдерживания; способность субъекта к саморегуляции, а также наличие или отсутствие намерений контролировать свое поведение. Утверждается, что проблему выбора определенной формы поведения целесообразно исследовать поэтапно, сосредоточивая внимание на анализе детерминирующего влияния каждого фактора в частности. The complex philosophical and legal analysis is carried out and the theoretical and methodological approaches to the study of unlawful behavior and the causes of its origin, are systematized. The achievements of European philosophical and legal thought on the nature of «unlawful behavior» concept are summarized. Conceptual and terminological apparatus is clarified and legal basis of the analysis of this phenomenon in legal systems of different countries is studied. Macro- and microenvironmental determinants of unlawful behavior manifestations forming are characterized. The content of unlawful human behavior features is revealed, the author’s approach to its classification is proposed, the place of this type of legal behavior in the mechanism of legal regulation of social relations is substantiated. The general philosophical and legal foundations of legal perception of unlawful behavior are determined. Unlawfulness is interpreted as a contradiction to normative patterns of behavior established by law, and unlawful behavior – as the conflict with sanctioned standards determined by the legislation to regulate social relations. The key factors of unlawful behavior are determined: social orientation of the individual, its attitude to particular, accepted in the society, norms, rules of behavior, moral values, ways of resolving conflicts, special qualities that appear as the factor of self-control and self-containment mechanisms; the ability of the subject to self-regulation, and the presence or absence of intentions to control its behavior.