Видова специфіка політичної мобілізації

Abstract

Розглянуто специфіку суспільно-політичної активності громадян за різних політичних режимів (тоталітарного, авторитарного, демократичного), яка досягається за допомогою різноманітних чинників мобілізації. Досліджено політичну мобілізацію у її негативному (авторитарна, вертикальна, примусова) та позитивному (змагальна, горизонтальна, демократична) контекстах. Наголошується на необхідності уникнення спрощеного однобокого трактування політичної мобілізації як однозначно негативної, а сучасну політичну ситуацію необхідно аналізувати крізь призму співіснування вертикальних і горизонтальних проявів мобілізації із зростанням переважання останньої. The paper examines the features of the social and political participation of citizens under different political regimes (totalitarian, authoritarian, democratic) that is achieved by means of various mobilisation factors. The author analyses the political mobilisation in its negative (authoritarian, vertical, forced) and positive (competitive, horizontal, democratic) contexts. He emphasises the necessity to avoid a simplistic one-sided interpretation of the political mobilisation as an unambiguously negative factor. In his view, the current political situation should be analysed in the light of the coexistence of vertical and horizontal mobilisation types with the increasing predominance of the latter one. It is proved that the totalitarian or rigidly authoritarian political regimes are characterised by a large-scale social and political mobilisation (authoritarian) that covers the whole social life system. This type of the mobilisation permeates the entire social life system and serves as a way of suppressing any individuality, autonomy and the person’s initiative. The competitive mobilisation type prevails under the democratic political regime. It involves a conscious citizen participation in social and political affairs enabling them to be free in their choice of political behaviour. The growth of the population percentage choosing an active strategy of being competitively mobilised leads to some structural changes in the political system and causes changes in public, social and political people’s viewpoints through the renunciation of the previous collectivist experience, the paternalistic expectations and the negative mobilisation. On the other hand, the author argues that this mobilisation type can also be a threat to the democratisation process and democratic consolidation.