Рецепція автономної етики І. Канта в російській релігійній філософії кінця ХІХ – початку ХХ століття

Abstract

З’ясовано причини неприйняття І. Канта російськими релігійними мислителями. Звертається увага на той факт, що в І. Канта людина, як емпірична особистість, є лише об’єктом, а не суб’єктом етичної діяльності. Началом, яке пов’язує дві сфери в ній, виступає почуття обов’язку або безумовна відданість категоричному імперативові. Тобто, якщо кантівський ідеалізм був виключно раціоналістичним, то російські філософи відчували свою спорідненість з ідеалізмом містичним. Це і стає причиною несумісності більшості ідей автономної етики німецького філософа з ідеями російських релігійних мислителів кінця ХІХ – початку ХХ ст., етика яких є зразком „теономної етики любові”. The article is devoted to the research of a problem of devoted to the consideration the Kant’s philosophy and its influence on the establishment ethical thought of the Russian philosophers of the end of 19th – the beginning of 20th century, his autonomous ethics provoked ambiguous reaction from the side of religious philosophers in Russia, who understood the autonomy is first of all the connection of the person with spiritual origin, in fact with God (“theonomical ethics of love”).